Вибрані правові позиції і судова практика в справах по застосуванню позовної давності

Часто пропуск банком позовної давності є «рятувальним колом» для позичальника, яке звільняє його від усіх проблем по кредиту.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу – ст. ст. 256, 257 ЦКУ.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦКУ).

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) – ст. 266 ЦКУ.

  1. УМОВА ДОГОВОРУ ПРО ЗБІЛЬШЕННЯ СТРОКУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ МАЄ БУТИ ПІДПИСАНА СТОРОНАМИ

Суд касаційної інстанції не звернув уваги на те, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п’ять років, не містять підпису відповідача.

При цьому суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже, зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника від 14 вересня 2006 року, містить розбіжності.

Крім того, у заяві позичальника від 14 вересня 2006 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

У зв’язку із цим доводи ОСОБА_1. про неознайомлення його з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт) не можна визнати необґрунтованими, такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 14 вересня 2006 року.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не могла бути перешкодою для неврахування інтересів відповідача при вирішенні цього спору.

У постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року (справа № 6-240цс14) міститься висновок про те, що оскільки позичальником не підписані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), так і Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, то вказані Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачкою вони не підписувались.

Правовий висновок зроблено Верховним судом України у Постанові від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15.

  1. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ОБЧИСЛЮЄТЬСЯ ОКРЕМО ЩОДО ОСНОВНОЇ І КОЖНОЇ ДОДАТКОВОЇ ВИМОГИ (в т.ч. ІПОТЕКИ!!!!)

Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги, а тому можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок судів про те, що оскільки на вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), які є додатковими, у Цивільному кодексі України не встановлені спеціальні строки позовної давності, тому застосуванню підлягають норми ст. 257 Цивільного кодексу України про загальну позовну давність у три роки.

Крім того, судами вірно зазначено про те, що вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) не віднесено ст. ст. 263, 264 Цивільного кодексу України до обставин, які зупиняють або переривають перебіг строку позовної давності за такими вимогами. Пред’явлення позивачем позову до відповідача та поручителя про стягнення в солідарному порядку боргу за Кредитним договором за рахунок його коштів також не вплинуло на перебіг строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави). Позивачем не доведено, що відповідач під час перебігу строку позовної давності за цими вимогами вчинив дії про визнання обов’язку виконання зобов’язання за рахунок предмета іпотеки (застави).

  1. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ЗА ОКРЕМИМИ ПЛАТЕЖАМИ

У разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Постанови ВСУ від 06.11.2013 р. (№ 6-116цс13), 19.03.2014 р. (№ 6-20цс14,), 18.06.2014 р. (№ 6-61цс14), від 03.06.2015 р. (№ 6-31цс15).

  1. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ПО КРЕДИТНИХ КАРТКАХ

За договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку), яким установлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 зазначеного Кодексу)

Постанова ВСУ від 19 березня 2014 р. у справі № 6-14цс14 та від 18 червня 2014 р. у справі № 6-61цс14.

  1. ПЕРЕБІГ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Тобто після спливу терміну договору почався перебіг строку позовної давності.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.

Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

Отже трирічний строк позовної давності у спорі, що виник між сторонами, обчислюється з 4 липня 2009 року і закінчується 3 липня 2012 року.

У зв’язку з викладеним висновок суду про закінчення строку позовної давності 4 липня 2012 року не ґрунтується на законі.

Постанова ВСУ від 16.04.2014 року (справа № 6-24цс14).

  1. ПОЧАТОК ПЕРЕБІГУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

Початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права (ст. 263 ЦК).

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об’єктивні (сам факт порушення права), так і суб’єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об’єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб’єктивних прав, відтак обов’язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Постанова ВСУ від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14

  1. ПОЧАТОК ПЕРЕБІГУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ У СПОЖИВЧИХ КРЕДИТНИХ ДОГОВОРАХ

Що стосується пропуску строку позовної давності, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не пропущено строки позовної давності, оскільки порушення його прав носить триваючий характер, а доводи останнього про те, що він дізнався про неправильне нарахування щомісячних платежів лише з судової практики, нічим не спростовані.

Ухвала АС Волинської області 18 лютого 2015 року, номер в ЄДРСР 42807792

Обгрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що про обман, який мав місце в умисних діях банку при укладенні кредитного договору, йому стало відомо із експертно-економічного дослідження від 14 лютого 2014 року № 0752, проведеного Київською незалежною судово-експертою установою за його зверненням.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що про наявність підстав для звернення до суду з позовом ОСОБА_2 стало відомо після ознайомлення з відомостями, що містяться у експертно-економічному дослідженні.

Ухвала АС Рівненської області від 01.04.2015 р., номер в ЄДРСР 43466432

  1. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ПРИ ЗМІНІ СТРОКУ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позичальник отримав письмові повідомлення ПАТ «Сведбанк» від 25 листопада 2009 року про зміну умов кредитного договору, згідно з якими банк скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов’язань за кредитними договорами, зазначивши днем остаточного їх погашення десятий день з дня направлення відповідної письмової вимоги, тобто з 7 грудня 2009 року».

Постанова ВСУ від 29 жовтня 2014 року (справа № 6-169цс14).

  1. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ПРИ ЗМІНІ СТРОКУ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ – 2

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за основним договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За умови пред’явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов’язання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов’язання…».

Постанова ВСУ від 24 вересня 2014 року у справі за № 6-106цс14

  1. ПЕРЕРИВАННЯ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ВИЗНАННЯМ БОРГУ.

Дії, які свідчать про визнання боргу:

визнання пред’явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Постанова Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»

  1. ПЕРЕРИВАННЯ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ МОЖЛИВЕ ЛИШЕ В ЇЇ МЕЖАХ

переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу

п.4.4.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»

  1. ЗАЯВА ПРО ВИДАЧУ СУДОВОГО НАКАЗУ ПЕРЕРИВАЄ ПОЗОВНУ ДАВНІСТЬ

Ч.2 ст. 264 ЦКУ визначено, що позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів.

Подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Постанова ВСУ від 21.01.2015 року (справа № 6-214цс14)

  1. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ЛИШЕ ЗА ЗАЯВОЮ

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо із заявою про застосування позовної давності відповідач до суду першої інстанції не звертався, правові підстави для застосуванням судом позовної давності відсутні.

П. 7 ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту.

Постанова ВСУ від 04.02.2015 р. (справа № 6-239цс14).

  1. СУД ЗА ВЛАСНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ НЕ МАЄ ПРАВА ЗАСТОСОВУВАТИ ПОЗОВНУ ДАВНІСТЬ

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення

Тлумачення ч.3 ст. 267 ЦКУ, положення якої сформульовано із застосуванням слова “лише” (аналог “тільки”, “виключно”), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов’язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Постанова ВСУ від 18.03.2015 року (справа 6-25цс15)

  1. КОЛИ МОЖНА ПОДАТИ ЗАЯВУ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ П.Д.?

Ч.3 ст. 267 ЦКУ передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Згадану заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду.

п. 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»

  1. ФОРМА ЗАЯВИ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ П.Д.

У разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.

Лист ВССУ від 16.01.2013 «Про окремі питання застосування строків позовної давності»

  1. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ЗА УМОВИ ПОРУШЕННЯ ПРАВА ЧИ ІНТЕРЕСУ

Суд повинен з’ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли право або охоронюваний законом інтерес позивача порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

п. 2.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»

КОРИСТУЙТЕСЬ НА ЗДОРОВ’Я

Роман Посікіра, адвокат