Як уникнути сплати податку з доходів фізичних осіб при прощенні банком частини боргу за кредитним договором

Криза неплатежів за кредитними договорами часто змушує банки йти на поступки боржникам у формі реструктуризації кредитної заборгованості, яка, як правило, відбувається шляхом прощення частини боргу відповідно до ст. 605 ЦКУ, або за домовленістю сторін відповідно до ст. 604 ЦКУ. В результаті цього позичальник сплачує частину боргу, а інша частина списується (анулюється) банком.

Попри нібито позитивні наслідки такого списання для позичальника, він часто отримує «подарунок» у вигляді обов’язку відобразити суму прощеного боргу в річній податковій декларації та сплатити з цієї суми податок з доходів фізичних осіб (17%), а часто ще й штраф.

Одразу зазначу, що норми законодавства, які регулюють донарахування такого податку виписані непослідовно, безсистемно і є складними для розуміння не тільки для широкого загалу, але й для застосування фахівцями (працівниками фіскальної служби, юристами, суддями).

Спробуємо розібратися, коли треба платити цей податок і як вберегтися від неправомірних вимог податкових органів.

Правовою підставою для нарахування і сплати такого «доходу» є норма абзацу «д» п. 164.2.17 Податкового кодексу України. До січня 2015 року вона була викладена в такому вигляді: «до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку – боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації».

В січні 2015 року в ступив силу змінений варіант цієї норми, яка набула такого вигляду:

до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: (164.2.17.) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку – боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Як бачимо, з 2015 року діє «полегшений» варіант для платника податку, оскільки прощений борг за кредитом стосується лише основної суми боргу (кредиту) без врахування «прощених» відсотків і штрафних санкцій, як це було до того.

На сьогоднішній день на розгляді Верховної Ради перебуває законопроект, який взагалі скасовує цю норму (прийнято в першому читанні).

Але оскільки зараз під загрозою донарахування є суми податків від «прощення», які донараховані або можуть бути донараховані за період до 2015 року, зупинюся на аналізі ситуацій, які виникли до цього часу.

Процес «прощення» відбувається, як правило, за таким сценарієм: банк в тій чи іншій формі приймає рішення про реструктуризацію (списання, анулювання, прощення) частини кредитного боргу, повідомляє про це боржника, подає розрахунок до податкового органу, який у випадку несплати боржником податку, проводить перевірку і приймє податкове повідомлення-рішення про донарахування 17% податку з доходів фізичних осіб і штрафних санкцій, яке оскаржується платником до адміністративного суду.

І боржник, який очевидно, не сплачував кредит не з власної волі, а через відсутність такої можливості, стає винен ще й державі значні кошти від суми, наприклад самостійно нарахованих і списаних банком космічних неустойок.

Як захиститися від таких домагань?

1.

Прикладом позитивного захисту в судовому порядку є ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 року (номер в ЄДРСР 41013553), в якій суд, встановивши, що за умовами кредитного договору позичальник мав повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 963000 доларів США, та сплатити проценти, а реально сплатив еквівалент більше 1000000 доларів США вказав, що ця обставина спростовує висновок податкового органу про отримання цією особою доходу у вигляді додаткового блага внаслідок списання банком частини заборгованості за кредитом.

Ця ухвала стала основою для винесення рішень судами на користь платників податків у подібних справах, де сума фактично сплачених на користь банку коштів перевищувала розмір отриманого кредиту.

2.

В іншій справі суд прийшов до висновку, що обов’язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

Тому суд зазначив, що відповідно до вище зазначених положень, основною ознакою доходу платника податку, як об’єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, а тому відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню (Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду. Від 25.02.2014 р. в справі №822/4594/13-а (номер в ЄДРСР 37434508).

3.

Треба відрізняти прощення боргу банком, в результаті чого може виникнути обов’язок по сплаті податку, від списання банком безнадійної заборгованості.

Так в справі № 876/8722/14 (номер в ЄДРСР 42558875) задовольняючи позов на користь платника податку-боржника за кредитним договором, суд вказав, що відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов’язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості. А в даній справі Банком не було прийнято жодного рішення щодо припинення зобов’язань за кредитним договором шляхом прощення боргу, а тому відсутні підстави вважати, що позивач отримав додаткові блага, оскільки списанням заборгованості не відбулося припинення його зобов’язань перед Банком.

4.

В окремих випадках захиститися від обов’язку по сплаті податку можна зробивши «хід конем»: спочатку звернутися з цивільним позовом та встановити обставину, яка буде мати преюдиційне (таке, що не потребує повторного доказування) значення для податкового спору.

Так рішенням Соснівського районного суду у справі № 712/3954/13-ц (номер в ЄДРСР 31466153) було визнано удаваним правочином Договір про розірвання до Кредитного договору щодо прощення безнадійної заборгованості, а визнано укладеним Договір про припинення кредитного зобов’язання за договором шляхом передання позичальником відступного. Таким чином, у цивільній справі доведено, що прощення боргу не відбулося, в результаті чого немає підстав для виникнення податкового зобов’язання.

5.

Сплати податку можна законно уникнути, залучивши в процес реструктуризації кредитного боргу проміжну ланку – факторингову компанію.

Банк, прийнявши рішення про погашення кредиту «зі скидкою», може продати кредитний борг факторинговій компанії, до якої переходить право вимоги за кредитним договором і забезпечувальними договорами (порука, застава, іпотека). Боржник погасивши борг факторинговій компанії в сумі, по якій вона придбала право вимоги, уникає обов’язку по сплаті податку, оскільки не відбулося списання/прощення боргу банком.

Цей варіант доцільно також використовувати, коли в позичальника є інші борги, які знаходяться на стягненні у виконавчій службі. Так, за домовленістю з факторинговою компанією можна «розстягнути» сплату боргу, що залишить чинною іпотеку і вбереже її від інших кредиторів.

Підсумок: якщо у Вас відбулася реструктуризація/прощення/списання частини кредитного боргу, Вам дуже навіть бажано звернутися за кваліфікованою юридичною допомогою, щоб уникнути негативних фінансових наслідків по нарахуванні податку.