Кредит і християнська релігія

Чому одні люди дають кредити під відсотки, а інші їх беруть? Які мотиви цих поступків? Наскільки моральною є поведінка одних і других? Як ставитись до колекторів? А до юристів, які допомагають клієнту не повертати кредит?

Загальна суспільна думка, в тому числі і позиція судів, зазвичай перебуває на стороні кредитора (банку) і з осудом ставиться до боржника, який не повертає борг, незалежно від їх мотивів і причин (раз брав, значить треба віддати (з процентами, штрафами, пенею); він же читав кредитний договір, через таких банкрутують банки і не повертаються депозити тощо).

Хоча ми вважаємо банківську систему досить сучасним винаходом (період Середньовіччя), насправді ж кредит і лихварський відсоток – такі ж древні, як гроші і товар, а відповідно значну увагу їм приділяли і приділяють провідні релігії світу.

Коран містить повну заборону на «лихву». (Сура 2), тому мусульманські банки позичають кошти виключно під відсоток від прибутку або частку в капіталі.

Біблія вибудовує цілу систему цінностей щодо позик під відсотки.

Старий Завіт забороняє позичати під відсоток лише для «своїх» (євреїв), а для іноплемінників навіть заохочує. Першу згадку про лихву зустрічаємо у Виході, гл. 22, вірш 24: коли позичиш гроші комусь із мого народу, вбогому, що при тобі, то не станеш для нього лихварем, ані накладатимеш на нього відсотків та Левіті глава 25, вірш 37: грошей не позичатимеш йому (брату своєму –прим.) на відсотки і не даватимеш йому харчів на лихву.

Про гріховний характер лихви вказує і Єзекиїл, гл. 18, вірші 5, 7,8: Хто праведен і творить суд і справедливість, нікого не утискає, заставу, що за борг взяв, звертає, на лихву не позичає і не бере відсотків.

Ця ідея знаходить  розвиток у Второзаконні, де лихва визначається вже не тільки як гріх по відношенню до одноплемінників, але й одночасно як потужна економічна зброя для закріпачення інших народів:  гл. 15, вірш 6: Господь, Бог твій, поблагословить тебе, як був тобі обіцяв, так що ТИ ПОЗИЧАТИМЕШ БАГАТЬОМ НАРОДАМ, А САМ НЕ ПОЗИЧАТИМЕШ НІ ВІД КОГО; ВОЛОДІТИМЕШ БАГАТЬМА НАРОДАМИ, А ВОНИ НЕ ВОЛОДІТИМУТЬ ТОБОЮ; гл. 23, вірші 20-21: Не братимеш відсотків від твого одноплемінника ні за гроші, ні за харчі, ні за будь-що, за що беруть відсотки. Від чужоземця можеш вимагати відсотків, але від одноплеменця – ні, щоб Господь, Бог твій, поблагословив тебе у всякому починанні твоїх рук на землі, що йдеш її зайняти.

Біблія (Второзаконня) розрізняє життя у благословенні (1): гл. 28 вірш 12 : «Господь відчинить для тебе свою благодатну скарбницю, небо, щоб щоб послати в пору свою дощ тобі на землю і щоб благословити діло рук твоїх; і ти позичатимеш багатьом народам, сам же не позичатимеш ні в кого» і життя в проклятті (2). гл. 26 вірш 43-44: «Приходень (іноплемінник – прим), що серед тебе, зноситиметься все вище і вище над тобою, а ти падатимеш дедалі нижче і нижче. Він тобі позичатиме, ти ж не будеш йому позичати; він буде головою, а ти хвостом».

Як бачимо, Старий Завіт розглядає кредит не просто як гріховне заняття, але й як потужну економічну зброю по завоюванню інших народів. Наш сучасник, – автор бестселлера «Сповідь економічного вбивці» Джон Перкінс, який сам втілював життя політику фінансового підпорядкування держав, охарактеризував цей принцип так: «Є два способи завоювати і поневолити націю. Перший- мечем. Другий – боргами».

Застерігає Старий завіт і від поручительства. Цьому присвячені три вірші Приповідок: глава 11 вірш 15 : Біду на себе накликає той, хто ручиться за чужого; а хто поруку уникає, той безпечний.; вірші 17.18: «Не має глузду той, хто зобов’язується і дає запоруку перед ближнім».

Знаходимо в Приповідках і таке:  22.7 «над бідними багач панує; боржник – рабом у позичальника».

Старий Завіт встановлює Закон для євреїв: прощати всі борги раз в сім років, а також раз в п’ятдесят років. І на Ізраїль приходило прокляття, якщо вони в сьомий і ювілейний рік не прощали боргів. Бог посилав пророків і звинувачував євреїв в цьому. Отже борг не хоче, щоб людина боргувала більше семи років, незалежно від суми боргу.

Тут задамося питанням: як співвідносяться з біблійними заповідями іпотечні кредити, розраховані на десятки років? З часів валютних кредитів, масово виданих в 2006-2008 роках, які непосильним тягарем лежить на плечах сотень тисяч українців 7 років вже пройшло…

Чому люди беруть в борг? Біблія називає декілька основних причин.

  1. Відсутність дисципліни і самоконтролю (Приповідки 25.28. «Що місто збурене й без мурів, те людина, що не панує над собою». Людині важко сказати «ні» своїм бажанням. Тоді її дім буде як зруйноване місто. Вона не навчилася відрізняти «це мені потрібно» від «цього я хочу». В такої людини сімейний бюджет буде завжди дефіцитним.
  2. Незадоволеність, ненаситність. Ліпше трохи в Господньому страсі, аніж великі скарби в тривозі. (Приповідки. 15.16.) Еклезіаст говорив, при примноженні багатства примножуються і ті, хто його споживають. Є люди, яким завжди бракує грошей на життя незалежно від доходів. Люди стають рабами своїх бажань і страждають від цього.
  3. Прагнення до значимості. Багато хто вважає, що його положення в суспільстві визначається площею житла, класом машини чи фірмою виробника годинника, залежать від матеріальних речей (Нагорода за покору – острах Господній, багатство, слава і життя. (Приповідки. 22.4.)).

Гріховний характер лихви лежить в основі і Нового Завіту та пізніших догматів християнської церкви.

“Нічого, нічого немає ганебнішого та жорстокішого, як брати лихву тут на землі. Насправді лихвар збагачується за рахунок чужих бід, нещастя іншого перетворює собі у прибуток, вимагає плату за своє чоловіколюбство, і, якби боячись видатися немилосердним, під виглядом чоловіколюбства копає глибшу яму…” (св. Іоан Златоуст)

Канон 17-й Нікейського Собору (325 рік) гласить: «Багато осіб, що належать до клиру, через огидну жадобу збагачення забули Святе Письмо, де говориться: «він не дасть своїх грошей для лихварства»… Святий і Великий Собор ухвалює, що коли й після цієї ухвали виявиться, що хтось братиме відсотки від позичених грошей або візьметься до якогось іншого подібного підприємства, наприклад, вимагаючи половину, або вживає половину якихось інших подібних способів, щоб набути огидне багатство, такого треба позбавити сану й викреслити із списку».

У 1139 году Другий Латеранський собор постановив: «Хто бере проценти, повинен бути відлучений від церкви і приймається назад після строгого покаяння і з величезною обережністю».

Мартін Лютер (1483-1546) багато разів пристрасно ганив лихварів: “І тому  лихвар і скнара – це і справді не людина, він і грішить не по-людськи. Це мабуть вовкулака, гірше всіх тиранів, вбивць і грабіжників, майже така ж скверна, як сам диявол. Сидить він не як ворог, а як друг і співгромадянин, під захистом і покровительством громади, він гидкіший чим будь-який ворог і підпалювач. Тому якщо колесують і обезголовлюють грабіжників, вбивць і злочинців, то скільки ж більше треба спочатку колесувати і піддавати тортурам всіх лихварів, виганяти і обезголовлювати всіх скнар…»

На жаль, людство не послухалося голосу священних писань і сьогодні банківський кредит є не просто законною діяльності, а пронизує всі сфери сучасного життя. Диктат банкірів став тотальним, всесвітнім. Як наслідок такого стану всі держави, корпорації, величезний відсоток людей перебувають у борговому рабстві «банкугруповань». Клани банкірів розпочинають війни, змінюють уряди, визначають політику країн.

 «Сучасна банківська система створює гроші з нічого. Цей процес, мабуть, найбільша спритність рук, яка була будь-коли винайдена. Банківська діяльність була замислена у беззаконні та гріховно народжена» – сказав сер Джошуа Стемп, директор Банку Англії протягом 1928-1941 років.

Внаслідок «влізання» в кредити усі ми втрачаєм внутрішню і економічну свободу, починаєм у своїх вчинках залежати від лихваря і чим біднішими ми стаєм, тим швидше погоджуємося на кабальні умови кредитування. Як наслідок, – депресії, розбиті сім’ї, алкоголізм, самогубства.

Вивчення Біблії дозволяє зробити однозначний висновок: Бог хоче, щоб народ божий жив без боргів. Це бажання Бога для всіх його дітей. В багатьох біблійних віршах йдеться про те, щоб ми прагнули в своєму житті не брати в борг, але жили по вірі і насолоджувалися тим, що у нас є.

Тому скажу про себе, як про адвоката: коли мені вдається у кредитному спорі довести пропуск банком строку позовної давності, добитися припинення поруки, визнати недійсним договір іпотеки тощо, жодних докорів сумління я не відчуваю J.